Але одного року звернула увагу на берези у своєму дворі, листя на них залишалося жовтим і не поспішало опадати, хоч інші дерева вже стояли голі. І тоді моя сусідка-бабуся сказала: “Буде тепла осінь і м’яка зима, бо берези листя не кидають”. Так і сталося. З того часу я щоосені дивлюся на ці дерева і, як не дивно, усе збувається.
Береза – одне з найчутливіших дерев до змін у природі, її листя, як своєрідний барометр, реагує на вологість, температуру та навіть атмосферний тиск. Тому не дивно, що саме з березою пов’язано безліч народних прикмет. Наші предки спостерігали: якщо восени береза довго стоїть у жовтому листі, не поспішає скидати його – зима буде пізньою і теплою. А якщо облетіла рано, ще у вересні, готуйся до холодів, бо морози прийдуть раніше, ніж очікуєш.
Є ще одна прикмета: якщо береза стоїть майже гола, але біля стовбура залишилися кілька жмутів листя – чекай затяжної осені з дощами. А коли дерево в жовтні тримає листя до останнього, навіть після заморозків – то весна настане пізно, бо природа, як кажуть старі люди, перекидає час.
Цікаво, що ці спостереження підтверджують і науковці, адже береза справді реагує на зміну клімату, пізніше скидає листя, коли осінь суха та довга, і раніше, коли вологість підвищена, а температура різко падає. Це своєрідна природна підказка, на яку ми просто звикли не звертати уваги.
Тож щороку, коли приходить жовтень, я виходжу у двір і дивлюся на свої берези. Вони ніби шепочуть: “Цього року ще рано ховати рукавиці” або “Готуй дрова, зима прийде швидко”.
Може, справа не лише у прикметах, а й у тому, що, спостерігаючи за природою, ми стаємо уважнішими до світу навколо. Береза нагадує: усе в житті має свій час, і листопад, і нове цвітіння. А якщо дивитися на неї з вірою та спокоєм, справді здається, що все, у що ти вкладаєш увагу, збувається.
Мораль проста: восени, коли опадає листя, знайдіть хвилину й подивіться на берези у вашому дворі. Може, вони розкажуть вам більше, ніж будь-який прогноз погоди.