Для мульчування можна обрати безліч матеріалів, та сьогодні розглянемо чотири найпопулярніші, щоб зрозуміти їхні плюси та мінуси. Солома – це свого роду класика жанру. Вона легка, чудово тримає тепло. Ідеально підходить для підзимових грядок з полуницею, часником. Повільно перегниваючи, вона ще й покращує структуру грунту. Проте у соломі можуть поселитися миші, а в сиру погоду вона ще й злежується і починає підгнивати.
Висушена скошена трава – теж чудовий варіант. Вона багата на азот і, розкладаючись, стає непоганим добривом. Але тут головне – не переборщити. Товстий шар сирої трави почне пріти і гнити, тому її потрібно класти тонко, не більше семи сантиметрів. Цей спосіб зовсім не підійде для ділянок, де ґрунтові води підходять близько до поверхні.
Безкоштовний матеріал для мульчування – опале листя. Воно чудово зберігає вологу і не дає ґрунту промерзнути. Але й тут є невеличкий нюанс: листя краще подрібнити. Це не дасть йому зліпитися в щільну, слизьку масу, яка перекриває доступ повітрю. І, звичайно, не можна використовувати листя з хворих дерев, бо інфекція перезимує разом із вашими посадками.
Сучасні городники все частіше схиляються до агроволокна. Цей синтетичний матеріал непогано захищає від морозу і вітру, не гниє і не розкладається, а головне – не дає прорости бурʼянам. Та він не годує землю, його потрібно знімати навесні, і коштує він дорожче за усі натуральні матеріали. Він незамінний для тих дачників, які рідко можуть приїжджати на дачу.
Найрозумнішим рішенням вважається комбінування матеріалів. Спочатку на грядку треба кинути шар органіки – тієї ж соломи або листя, а зверху накрити агроволокном. Так і тепло тримається краще, і вентиляція є, і ризик вимерзання мінімальний.