Поговоримо про сумісність золи та суперфосфату – двох добрив, які часто використовують городники. Зола відома своїм високим вмістом кальцію та лужною реакцією. Суперфосфат постачає рослинам фосфор, частково кальцій, а іноді містить і домішки сірки.
Проте на кислих ґрунтах суперфосфат також втрачає ефективність, адже вступає в реакцію з солями заліза й алюмінію, утворюючи сполуки, недоступні для рослин. Саме тому зола або інші лужні матеріали, як-от доломітове борошно чи мел, у певних випадках можуть бути корисними: вони зменшують кислотність субстрату та створюють сприятливіші умови для засвоєння фосфору.
Щоб не помилятися у поєднанні добрив, я раджу звертати увагу на стан ґрунту. Земля, багата на органіку, завжди містить достатньо корисних мікроорганізмів, які перетворюють поживні елементи на доступні форми й допомагають рослинам їх засвоювати. Саме мікоризні гриби, фосфатмобілізуючі бактерії та інша корисна мікрофлора здатні компенсувати негативні взаємодії між елементами живлення.
Якщо є сумніви щодо якості мікробного складу ґрунту, корисно застосовувати біопрепарати з комплексом корисних мікроорганізмів. Вони допомагають уникнути блокування елементів, покращують структуру ґрунту та роблять живлення рослин більш стабільним. Такі засоби зазвичай використовують під час поливів або обприскувань, і вони відчутно підвищують ефективність добрив.
У разі відсутності доступу до біопрепаратів варто приділяти увагу органічним матеріалам. Компост, зелена бродилка та інші органічні підживлення створюють сприятливе середовище для розвитку мікробів, а вони вже забезпечують рослини доступним фосфором, кальцієм та іншими елементами. Чим активніший мікробний склад, тим меншою є ймовірність того, що добрива вступлять у небажані реакції й стануть марними.
Правильний підхід до ґрунту ґрунтується на простому принципі: ми живимо землю, земля живить мікроорганізми, а вони живлять рослини. Якщо підтримувати цей природний цикл, зола, суперфосфат та інші поживні компоненти будуть працювати разом, а врожайність стабільно зростатиме.