Відомо, що взимку герань часто поводиться стримано: листя зелене, стебла живі, а квітів — жодного натяку. Здається, рослина взяла паузу до весни. Та досвідчені квітникарі знають: інколи для пробудження потрібне не сонце й не складні добрива, а звичайна ложка з кухні. Простий домашній розчин здатен “увімкнути” механізм цвітіння навіть у холодну пору року.
Чому герань взимку не поспішає цвісти
Річ у тому, що у зимові місяці герань реагує на скорочений світловий день, сухе повітря та сповільнення обміну речовин. Рослина переходить у режим очікування: сили зберігає, а не витрачає на бутони. Саме в цей момент їй бракує м’якого стимулу — сигналу, що умови безпечні й можна формувати квіти.
“Секретна ложка”
Кефірний розчин дає м’який поштовх до росту. Це один із найефективніших способів:1 чайна ложка кефіру на 500 мл теплої відстояної води. Такий розчин діє делікатно, але впевнено. Кефір створює в ґрунті сприятливе середовище, покращує засвоєння поживних речовин і допомагає корінню активніше працювати. Для герані це сигнал: ресурси доступні, можна переходити до фази цвітіння. Поливати слід під корінь, не частіше одного разу на 10–14 днів.
Цукровий розчин є справді швидкою енергією для бутонів. Рецепт — 1 чайна ложка цукру на 500 мл теплої відстояної води. Це просте підживлення працює як джерело легкої енергії. Цукор стимулює мікрофлору ґрунту, а вона, своєю чергою, допомагає рослині швидше “оживати”. Важливо не перевищувати дозу: надлишок може дати протилежний ефект. Застосовують такий розчин рідко — раз на 2–3 тижні.
А от чайний розчин — тиха класика для цвітіння. Він добре сприяє цвітінню. Йдеться про слабко заварений чорний чай без цукру та добавок. Він містить мікроелементи, які герань сприймає як природне підживлення. Чайний полив доречний у період, коли рослина виглядає здоровою, але “не наважується” закласти бутони. Використовують його не частіше одного разу на місяць.