Сидерати для городника — наче швидка допомога виснаженій землі. Здається, посіяв трави, і все буде ідеально. Але не все так просто. Щороку десятки господарів наступають на одні й ті самі граблі, перетворюючи корисний метод на зайвий клопіт. Земля — це живий організм, а тому до її удобрення треба підходити з розумом, а подекуди навіть професійністю.
Найпоширеніша помилка — це сліпе захоплення сидератами без розуміння їхньої природи. Люди думають, що якщо посіяти люпин чи гречку, то це дуже допоможе рослинам і врожай буде неймовірним. Насправді кожна ділянка має свої особливості. Багато чого залежить від типу ґрунту. Для глинистих, наприклад, гречка та люпин будуть ідеальні. На піщаних краще висівати конюшину чи олійну редьку. На чорноземах можна сіяти люпин і рапс.
Також на вибір сидерата впливає кислотність. Якщо ґрунт лужний, то краще брати гречку, люпин чи конюшину. Якщо ж він кислий, то вику, мелісу чи той же люпин. Але кожен з цих сидератів також має додаткові особливості, які варто враховувати перед посівом.
Люпин, наприклад, збагачує землю азотом та сприяє росту. Гречка розпушує важкі ґрунти, дозволяючи їм краще “дихати”. Редька допомагає боротися зі шкідниками, як нематоди чи комахи. Вика допомагає боротися з кислотністю. Рапс гарно підживлює землю.
Отож, ви врахували всі фактори вище. Можна йти засівати? Не все так просто! Якщо не вгадати з часом, то толку не буде. Фермери радять засівати сидерати майже одразу після збору врожаю. На важких ґрунтах краще робити це раніше. На піщаних — навпаки.
Ще одна розповсюджена помилка — не подрібнювати сидерати перед заорюванням. Це сповільнить їхнє розкладання. Тобто поживні речовини не швидко потраплять до рослин. Ґрунт натомість втратить багато азоту, який потрібен для розкладання. Необхідно спершу скосити сидерати, підсушити, подрібнити, а потім заорати через 2-3 тижні.
А ще ви можете здивуватися, але сидерати, які мають слугувати підживленням для грядок, також потрібно удобрювати! Особливо важливо це на виснажених ділянках. Додайте трохи калію та фосфору, щоб сидерати стали поживнішими для майбутнього заорювання.