У березні цього року стало відомо про другий в світі випадок одужання від ВІЛ. Першим чоловіком, який поборов вірус імунодефіциту людини в 2010-му став американець Тімоті Рей Браун, більш відомий, як «берлінський пацієнт». Сьогодні ж ми поговоримо про нового щасливчика — британця Адама Кастільехо або «лондонського пацієнта».
Про свій шокуючий діагноз чоловік дізнався ще в 2003-му, проте і на цьому біди не закінчилися. Через 9 років у Адама виявили лімфому Ходжкіна, простіше кажучи, рак лімфатичної системи. Останнім шансом вижити, зважаючи на його важкий стан, була трансплантація кісткового мозку, але для початку потрібно було знайти відповідного донора. У його стовбурових клітинах повинна бути дуже рідкісна генетична мутація, стійка до ВІЛ.
З 2016-му така людина знайшлася і Кастільехо провели операцію, після якої вже через рік було оголошено, що в його крові більше немає інфекції. Завдяки пересадці стовбурові клітини донора замінили власні імунні клітини Адама і почали боротися з вірусом.
З тих пір як герой статті перестав приймати антиретровірусні препарати пройшло вже майже 3 роки, і його аналізи чисті. Хоча важливо відзначити, що результати обстеження виявили в тілі британця безліч нездатних до розмноження фрагментів вірусу, таких собі уламків. Тобто більше вони не активні, але і повністю знищеними їх назвати не можна.
За словами фахівців з Кембрідского університету, які займалися лікуванням Кастільехо, його приклад практично повторює історію Тімоті Брауна. Берлінський пацієнт теж пройшов через пересадку стовбурових клітин, щоб побороти лейкемію (рак крові). У підсумку після цього безліч тестів показали, що американець справді видужав — його організм повністю очистився від інфекції.
Досягнувши таких результатів у двох хворих із застосуванням аналогічного підходу дозволяє зробити висновок про те, що трансплантація кісткового мозку від специфічного донора здатна знищувати вірус імунодефіциту людини.
Варто зазначити, що для всіх ВІЛ-позитивних подібне лікування неможливе. По-перше, операція з пересадки дуже дорога, складна і ризикована. По-друге, підібрати відповідних донорів вкрай важко. Ну а по-третє, вчені до цих пір не впевнені на всі 100%, що справа саме в тій самій мутації.
Можливо в обох випадках позбавленню від інфекції посприяла посилена робота імунної системи, яка намагалася відкинути трансплантат. Проте, це відкриває дослідникам нові можливості для пошуків ефективних ліків.