Господині часто радять восени засівати сидерати, і це справді гарна практика для відновлення родючості ґрунту. Одним із найулюбленіших сидератів є гірчиця – росте швидко, утворює щільну зелену масу, і до того ж майже не уражується шкідниками, особливо восени, коли стає прохолодно.
У багатьох регіонах, зокрема в північних частинах України, гірчиця встигає зацвісти вже через місяць після висіву. До перших заморозків вона не встигає перезріти – її “прихоплює” холод, і вся зелена маса поступово лягає на землю. Косити в такому випадку нічого не треба. Гірчиця сама пов’яне, розкладеться під снігом і почне виконувати свої корисні функції: затримуватиме сніг, захищатиме ґрунт від ерозії та поступово збагачуватиме його органікою.
Та буває і таке, що сидерати сіють рано – тоді вони можуть встигнути повноцінно зацвісти й почати формувати насіння. У такому випадку краще їх скосити. Якщо гірчиця переростає, вона втрачає свої цінні властивості: із соковитої зеленої маси перетворюється на жорстке жовте бадилля. Це вже менш корисно для ґрунту.
Якщо зрізати гірчицю досить високо, вона може навіть знову відрости – і це стане додатковим джерелом зеленої маси. Особливо це актуально на грядках, де прибрані ранні культури, наприклад, часник. Після нього ще є час для росту сидератів. Гірчиця в цьому випадку підходить ідеально, бо дуже швидко набирає зелену масу. А ось після культур, що прибирають пізно – таких як картопля чи томати – сидерати просто не встигнуть набрати повну силу до морозів. Але це не привід від них відмовлятись – гірчицю все одно варто посіяти, навіть якщо вона не дозріє. У цьому й полягає її перевага: швидке зростання навіть за короткого теплого періоду.