Також розкажемо, як уникнути головної помилки, через яку ожина може втратити половину врожаю.
Зібрали останню ягідку ожини? І саме зараз час закласти фундамент для щедрого урожаю на наступний сезон. Ожина – це не просто ягода, а справжній скарб саду, що поєднує соковиті ягоди, цілющі властивості та естетичну красу.
У більшості сортів ожини, окрім ремонтантних, є чіткий дворічний цикл плодоношення. Першого року з’являються зелені пагони, які повинні визріти, перезимувати і вже наступного року зацвісти і дати урожай. Але після цього все, свою місію вони вже виконали.
Лоза, що відплодоносила, надалі буде лише забирати поживні речовини, загущувати кущ та створювати ідеальні умови для розвитку хвороб та шкідників. Якщо вчасно не прибрати старі гілки, то наступний урожай буде дрібнішим і ягода буде дозрівати пізніше.
Тому догляд починають з обрізки. Досвідчені садівники зазвичай роблять це одразу після плодоношення, орієнтовно з середини серпня. Якщо такої можливості немає, то закінчити цю процедуру бажано хоча б за чотири тижні до морозів, орієнтовно до середини жовтня.
Починають з того, що вирізають під нуль всі пагони, що відплодоносили. Якщо вони досить довгі, то їх знімають зі шпалер і обрізають шматками, аж поки не доберуться до основи. Спочатку відв’язують від тросиків. Молоді пагони гарно відрізняються від старих. Навіть якщо на старих краще збереглося листя, то їх легко відрізнити за допомогою залишків ягід і плодоніжок. Зрізають біля основи, стараючись не залишати пеньків. Якщо пагони досить товсті, то місця зрізів замащують садовим варом.
До речі, коли будете обирати сорт ожини для своєї ділянки, зверніть увагу на безшипні сорти. У них пагони гладенькі, гнучкі та слухняні в підв’язці. При цьому ягоди велетенські, солодкі та соковиті.
Така схема обрізки, коли повністю зрізаються пагони, що відплодоносили, а під зиму ідуть молоді пагони, характерна для сортів з двохрічним циклом плодоношення. А от в ремонтантних сортів можна зрізати абсолютно всі пагони.
Завдяки такій обрізці не лише досягають естетичного вигляду. Спрямовують все живлення на молоді пагони, так як стара лоза витягує чимало корисних речовин, а ще зменшують затіненість кущів. І тому ягоди в наступному році будуть дозрівати солодшими. Тобто завдяки тому, що забирають гілки, які відплодоносили, підвищують майбутній урожай та якість ягід.
Далі працюють з молодими пагонами. Спочатку потрібно видалити тонкі і короткі, тобто ті, яким не вистачило часу визріти за літо. Якщо за літо сформувалася велика кількість молодих стебел, то їх потрібно нормувати, залишивши на одному кущі не більше п’яти-восьми найтовстіших та найкращих. На випадок суворої зими можна залишити кілька запасних. Якщо всі пагони гарно перезимують, то зайвих видаляють уже навесні.
Наступним етапом працюють з батогами, які залишили. Тут професійні садівники діляться на два табори. Одні залишають все, як є, до весни. Інші прищипують одразу. Тобто вкорочують молодий приріст, залишаючи довжину не більше 2 м.
Вкорочення верхівки центрального пагона змушує рослину закладати більше бічних пагонів, а саме на них формується основний урожай. Тобто, таким чином стимулюють розгалуження та закладку вищого врожаю на наступний рік. У середині серпня бокові пагони активно ростуть. Ближче до кінця вересня їх також прищіплюють, залишивши довжину 60 см. А ті, які вже повідростали, можна прищипити одразу.
Нагадуємо, що при вирощуванні ожини бажано використовувати шпалеру, щоб мати вільний доступ до рослини з усіх боків. Коли молоді пагони тільки починають відростати, їх хаотично закидають на шпалеру. А от після обрізки і формування можна вже правильно розподілити і зафіксувати. І, до речі, довжина батога 2 м є оптимальною для зручного підв’язування.
Раніше для підв’язування використовують агротрубку, але в процесі потрібно зробити багато вузликів. Зараз можна спростити собі життя і придбати степлер для підв’язування. Без агротрубки все-таки не обійтися – стрічка не тримає товстелезні пагони. Тому біля основи використовують агротрубку, а от фіксувати вершечки можна степлером.
До речі, багато сортів ожини зимують без укриття прямо на шпалерах, але це залежить від морозостійкості сорту та кліматичних умов регіону. Якщо сорт вимагає укриття, то обов’язково це роблять.