При виборі важливо враховувати три моменти: вологоємність матеріалу, його здатність розкладатися та вплив на прогрівання ґрунту навесні.
Мульчувати часник після посадки варто не одразу, а лише з настанням перших заморозків. Товщина шару залежить від обраного матеріалу, але в середньому це близько п’яти сантиметрів. На проростання часнику цей показник суттєво не впливає.
Добрим рішенням є тирса. Вона менше вбирає вологу, швидше просихає і не заважає ґрунту прогріватися навесні. Також можна використовувати напівперепрілу солому або суміш соломи й тирси. Гарно підходить і сосновий опад. Він не накопичує зайвої вологи, пропускає її в ґрунт, відлякує гризунів та захищає від бур’янів. Часник крізь хвою добре проростає, але навесні таку мульчу варто прибирати, оскільки хвоя підкислює землю, а це не надто подобається культурі.
Непоганим варіантом є листяний опад або сухі чорнобривці. Вони не затримують прогрівання ґрунту, але варто уникати листя дуба, адже дубильні речовини пригнічують рослини. Крім того, не слід брати листя з дерев, сильно уражених хворобами.
Для легких піщаних ґрунтів можна використати торф, але на важких глинистих він утримує занадто багато вологи, що не завжди корисно. Іноді як мульчу застосовують агроволокно. Це зручне рішення: воно не заважає землі прогріватися, пропускає вологу і легко прибирається, але його потрібно купувати.
А ось свіжою соломою чи нерозкладеним гноєм мульчувати не варто. Такі матеріали шкодять ґрунту й не дають бажаного ефекту.