Є щось особливо зворушливе в ідеї виростити своє дерево з маленького горішка. Наче даруєш природі шанс продовжити історію, а собі — символ терпіння й вірності землі. А найприємніше — виростити його з насіння може кожен, без жодних витрат і спеціального досвіду.
Вибір горіха — перший крок до успіху
Секрет у тому, що не кожен горіх годиться для посіву. Найкраще обрати свіжі, повноцінні плоди з місцевих дерев, які ростуть у тій самій кліматичній зоні, де планується посадка, бо саме вони мають найвищі шанси прижитися. Горіхи не повинні бути пересушеними чи тріснутими. Ось вам найпростіший тест — опустити їх у воду: ті, що потонуть, — живі й придатні до посіву.
Природне пробудження — стратифікація
Щоб горіх “прокинувся”, йому, як не дивно, потрібно відчути зиму. Для цього плоди загортають у вологий пісок або тирсу й поміщають у прохолодне місце (близько +3…+5 °C) на 2–3 місяці. Це і є стратифікація — імітація природного циклу. Коли шкаралупа трохи розтріскується, а всередині проклюнеться зародок — пора до землі.
Посів та догляд
Зазвичай висаджують горіхи навесні, коли мине загроза заморозків. Лунки роблять глибиною 7–10 см, на дно можна покласти трохи піску, щоб не застоювалася вода. Горішок кладуть боком або швом донизу — саме так він природно проростає. Землю злегка ущільнюють, поливають і чекають перших паростків.
У перший рік головне — помірний полив і захист від бур’янів. Підживлення не обов’язкове, достатньо родючої землі. Уже через рік-два саджанець можна пересадити на постійне місце — де є простір, світло і жодної конкуренції з іншими деревами.
Селекціонери радять спостерігати за молодими рослинами: з насіння виходять унікальні форми, і серед них може трапитися справжня перлина — дерево з великими плодами або тонкою шкаралупою. Саме так народжуються нові сорти.