Як часто навесні ці красуні зустрічають господаря не смарагдовим блиском, а бурими плямами. І причина не в морозах, не в “поганій зимі”, а в тому, що восени їм не допомогли пережити зиму як слід.
Найкраща ковдра перед зимовим сном
Виявляється, осіння волога — не ворог для туй, а рятівниця. Перед тим як ґрунт скує холод, рослини потрібно добре наситити водою. Отже, глибокий вологозарядковий полив — це запорука того, що коріння не пересохне під мерзлою кіркою, а гілки навесні не втратять зелень. Поливають щедро: не зверху з лійки, а під корінь, щоб волога дісталася глибоко. Потім обов’язково треба замульчувати пристовбурне коло корою чи опалим листям — це як теплий плед для ґрунту.
Осіння підживка для витримки
На відміну від весни, восени туї не потребують азоту, адже він змушує рослину рости, коли їй пора готуватися до сну. Замість цього наприкінці жовтня або на початку листопада під кожен кущ слід внести калійно-фосфорні добрива. Така “осіння вечеря” робить туї витривалішими, стійкішими й зеленішими після зими.
Захист від зимового сонця — як парасолька
Всі знають, найпідступніший ворог туї — не холод, а сонце в лютому. Його промені пробуджують хвою, тоді як коріння ще замерзле. Саме тому гілки буріють і вигорають. Щоб цього уникнути, наприкінці осені кущі варто укрити від прямих сонячних променів — обгорнути їх дихаючим матеріалом (спанбонд, мішковина) або поставити легкий щит із південного боку. Це не утеплення, а тінь, що рятує життя.
Щоб не ламалися й не страждали
Перед снігами варто злегка підв’язати туї м’яким шпагатом, щоб гілки не розходилися під вагою мокрого снігу. Особливо це важливо для вузьких колоноподібних сортів — вони ламаються легко, а відновлюються роками.
Також саме восени зручно провести санітарне обрізання: прибрати сухі, пошкоджені або загущені гілки. Це не лише покращує форму, а й зменшує ризик грибкових уражень під укриттям.