Для цієї справи не беріть перші-ліпші плоди, що лежать під ногами – обирайте з міцного дерева, що щороку гне гілки від ваги. Горіхи мусять бути свіжими, щойно з-під шкаралупи, без плям чи навіть дрібних тріщин. Зібрали – і відразу в діло, бо старі горіхи швидко втрачають схожість.
Але кидати в землю восени не варто, бо шкаралупа тверда, паросток не пробʼється без підготовки. Треба імітувати зиму, щоб насіння прокинулося. Для цього беруть пластикову коробку чи горщик, насипають чистий річковий пісок, зволожують, щоб був помірно вологий. Горіхи кладуть рядами, щоб не торкалися один одного, присипають зверху шаром піску.
Далі закривають кришкою з дірочками для того, щоб проходило повітря – і в холодильник, на нижню полицю, або в підвал, де температура тримається від +3 до +6 градусів. Раз на тиждень варто перевіряти горіхи, щоб не пересихав пісок і не зʼявилася пліснява. Потрібно буде два місяці для ранніх сортів, три – для пізніх. За цей час горішок “прокидається” і всередині починається рух.
Навесні оберіть сонячне місце, десь на пагорбі чи рівнині, але без ям, де може застоюватися вода. Горіх не любить болота, корені згниють. Ґрунт треба розрихлити, додати компост чи перепрілий гній. Ямку викопайте розміром з долоню, глибиною 7-10 см. Горіх покладіть на бік, ребром униз – так паросток легше знайде шлях угору. Присипте пухкою землею, полийте теплою водою, замульчуйте травою чи тирсою.
Між деревами треба залишити простір – 5 м мінімум, а краще 6-8, бо крона розкинеться, корені підуть на десятки метрів. У перші роки саджанець буде тендітний. Поливати треба буде раз на тиждень, якщо дощів мало, але без фанатизму. Бурʼяни виривайте руками, щоб не пошкодити корінці. Навколо стовбурця має бути коло мульчі, сантиметрів 10. Перші горіхи з’являться не раніше шостого року, а повний урожай – на восьмому-десятому.