Щороку тисячі садівників стикаються з однією й тією ж проблемою – після зими кущі виявляються безжиттєвими. Навесні, коли сходить сніг, багато хто бачить сумну картину: почорнілі пагони, потріскану кору й загиблі бруньки. Здається, що все зроблено правильно – восени виноград обрізали, підготували до зими, а він усе одно постраждав.
Причина проста – мороз, вітер і різкі перепади температури. Особливо страждають ті кущі, які були погано укриті. Щоб уникнути цього, садівники щороку вигадують нові способи: засипають лозу землею, накривають плівкою чи агроволокном, використовують солому, опале листя або тирсу. Проте кожен із цих методів має свої мінуси. Землю важко прибрати навесні, плівка не пропускає повітря, а тирса й солома часто приваблюють мишей.
Хочеться знайти рішення, яке не потребує багато часу, не створює парникового ефекту, дозволяє лозі “дихати”, але при цьому добре утримує тепло. Звучить нереально? Насправді існує простий і дієвий спосіб – укриття винограду звичайними сахарними мішками. Так-так, тими самими міцними тканинними мішками, у яких колись продавали цукор.
На перший погляд здається дивним: як мішок може захистити лозу від морозу? Та секрет у матеріалі. Тканина щільна, але повітропроникна. Вона не пропускає сніг і холодний вітер, зате дозволяє повітрю вільно циркулювати. Завдяки цьому під укриттям не накопичується волога, лоза не пріє, не гниє і не вкривається пліснявою. Усередині створюється стабільний мікроклімат, який оберігає виноград від різких температурних коливань.
Уявіть: удень відлига, вночі мороз до -20°. Для відкритої лози це справжнє випробування – кора тріскається, соки замерзають, тканини рвуться. А під мішком температура залишається стабільнішою, тому кущ спокійно переживає навіть сильні морози.
Щоб укриття спрацювало, важливо вибрати правильний час. Робити це треба не одразу після перших заморозків, а коли температура стабільно опускається до -5…-7°C і не прогнозується потепління. Якщо поквапитися – лоза може пріти, якщо запізнитися – підмерзнуть бруньки.