Не всі знають, але гіркота в моркві зʼявляється не сама по собі, а через сонце. Ще в момент, коли морквина росте, а її верхівка визирає з-під землі, сонце її пригріває, і в тому місці виробляється солонін, багато солоніну. Через нього на овочах і зʼявляється зелений відтінок (рідше фіолетовий), який дає неприємний присмак.
Тому перше, на що треба дивитися біля прилавка – це верхівка моркви. Якщо там є хоча б трохи зеленого або фіолетового кольору, кладіть її назад, бо смаком такі плоди не потішать. Навіть якщо ви вдома відріжете цей зелений шматок, гіркота часто йде прямісінько в серцевину, і вся морквина буде на смак як мило. Найкраща морква – та, що повністю руда аж до самого верху.
Ще один момент, на який варто звернути увагу – це хвостик і форма. Не женіться за велетнями. Велику моркву часто “годують” хімією, щоб вона швидше росла, і через це вона стає твердою, як дерево, і зовсім не солодкою. Найсмачніша морква – середнього розміру, десь із долоню. Вона зазвичай і соковита, і має ту саму приємну солодкість.
Також гляньте, чи немає на шкірці дрібних корінців. Таку моркву ще часто у народі називають “бородатою”. Якщо морква вся в таких відростках, значить, їй було погано в землі, не вистачало води, і вона намагалася її знайти всіма силами. Така морква буде сухою і з прожилками, її важко жувати, та й соку в ній майже немає. Гарна морква має бути гладенькою, без корінців.
Ну і останній нюанс, про який варто памʼятати: якщо бачите, що морква побита, в тріщинах або з темними плямами – не беріть. Через ці дірки всередину проникають мікроби й навіть шкідники, і овоч починає гнити. Свіжа морква пахне просто землею, вона яскрава і чиста. Якщо знайдете таку, та ще й без зеленої верхівки – беріть сміливо, вона точно буде солодкою і смачною.