Ви коли-небудь помічали таку дивну річ: берете два абсолютно однакові набори продуктів, варите борщ за тим самим перевіреним рецептом, але в одній каструлі він виходить – хоч ложку облизуй, а в іншій – ніби звичайний суп із їдальні? Багато хто списує це на настрій чи неуважність під час приготування, але ж господині старої школи знають, що на смак їжі неабияк впливає посуд, в якому ви готуєте.
Давайте розглянемо чавунний посуд. Його фішка в тому, що він прогрівається повільно, але рівномірно, і довго віддає тепло. У такій каструлі борщ не просто вариться, він там томиться, як у старій печі. Овочі не розварюються в кашу, а віддають свої соки поступово, обмінюючись ароматами. Саме в такому посуді виходить той самий насичений, “густий” смак, де кожен шматочок просочений бульйоном.
Зовсім інша історія з каструлями з нержавіючої сталі з тонким дном. Вони ідеальні для швидкого кипʼятіння води чи приготування легких супів, але наваристі страви в них приготувати не так просто. Метал швидко нагрівається і так само швидко охолоджується. Через це продукти можуть почати дуже швидко кипіти, через що руйнується структура овочів, а бульйон стає мутним. Смак у такому посуді зазвичай виходить більш “рівний”, без глибини.
Не варто забувати й про хімічну взаємодію. Емальований посуд вважається одним із найбезпечніших, бо емаль не вступає в реакцію з кислотами. Для борщу з томатами чи оцтом це ідеальний варіант, бо смак залишається “чистим”. А от старий алюмінієвий посуд без спеціального покриття може зіграти зі смаком злий жарт.
Якщо підвести короткий підсумок, то для наваристих страв обирайте товстостінний посуд, що вміє “тримати градус”. А для швидких перекусів та легких супчиків, рагу – беріть звичайні металеві каструлі.