Візьміть сиру картоплину, оцинковану пластину або звичайний саморіз і невеликий шматок мідного дроту. Вставте цинковий елемент і мідний дріт у картоплю на невеликій відстані один від одного, щоб вони не торкалися. Фактично ви створюєте простий гальванічний елемент.
Коли під’єднаєте вимірювальний прилад, побачите напругу приблизно 0,8 вольта з однієї картоплини. Струм виникає через хімічну реакцію між цинком і середовищем усередині картоплі. У результаті утворюється різниця потенціалів між цинком і міддю, що й дає електричний струм.
Проте однієї картоплини замало, щоб засвітити навіть невеликий світлодіод. Тому з’єднайте кілька таких елементів послідовно. Для цього використайте ще кілька картоплин і підключіть їх так, щоб мідний контакт однієї з’єднувався з цинковим контактом наступної. Важливо дотримуватися правильної послідовності підключення.
Якщо зібрати ланцюг із п’яти картоплин, можна отримати вже кілька вольт – цього вистачає, щоб засвітити світлодіод. І він справді загориться. Виглядає як маленька “картопляна електростанція”.
Теоретично до такої батареї можна під’єднати й кабель живлення смартфона, визначивши дроти живлення – зазвичай це червоний і чорний. Але варто розуміти: струм буде дуже слабкий, і заряджання відбуватиметься надзвичайно повільно. Навіть якщо індикатор покаже процес зарядки, за тривалий час рівень заряду зросте зовсім незначно.
Такий дослід – це більше наочний приклад роботи хімічного джерела струму, ніж практичний спосіб отримання енергії. Проте для навчання й розуміння основ електрики експеримент чудово підходить і наочно демонструє, як працюють батарейки.