Часто буває так, що коли розбивається тарілка чи чашка, хтось обовʼязково скаже: “На щастя!”. Та звідки це взагалі взялося, що розбивати посуд – це на щастя? Адже посуду стало менше, відповідно, що доведеться витрачатися на новий – а це витрати. Та от є цьому кілька пояснень, варто лише трохи поринути у минуле.
Ще наші бабусі й дідусі вірили, що посуд накопичує енергію – і добру, і погану. Коли посудина розбивалася, це означало, що вся енергія звільнялася. Тріснула тарілка – значить, щось негативне пішло геть, звільнило місце для кращого. Тому розбитий посуд сприймали як звільнення від чогось важкого.
Ще одна версія: розбитий посуд – це жертва духам дому. Ненавмисна, але все ж таки. Духи задоволені, що їм щось дісталося, і за це дають удачу й щастя господарям. Особливо якщо посуд розбився під час свята чи важливої події – це вважалося особливо добрим знаком.
Є й раціональне пояснення. Коли щось розбиваєш, миттєво виникає досада, злість на себе. Особливо якщо це була улюблена чашка чи дорога тарілка. Фраза “на щастя” працює як психологічний прийом. Вона перетворює неприємність на щось позитивне, заспокоює, знімає напругу. Це просто розумний спосіб не зациклюватися на дрібницях.
На весіллях часто взагалі спеціально бʼють тарілки чи келихи. Це ритуал, який символізує відхід старого життя і початок нового. Скалки – це минуле, яке залишається позаду. Молодята йдуть у майбутнє чистими, без тягаря. Чим більше посуду розбито – тим більше щастя чекає на пару. Принаймні так вірять.
Але не все, що розбивається – на щастя. Дзеркало, наприклад, – це вже погана прикмета, сім років нещастя обіцяють. Чому така різниця? Дзеркало – це не просто предмет, воно відображає душу, зберігає образи. Розбити його – порушити щось важливе. А посуд – річ буденна, утилітарна, його не шкода.