Щороку перед Великоднем у рецептах можна “ногу зламати”, бо мішаються три слова: куліч, паска і пасха. Багато хто вживає їх як синоніми і навіть не замислюється, що це різні речі з різним походженням і різним способом приготування. Давайте розберемося раз і назавжди, про що ж йде мова.
Почнемо з куліча. В українській мові такого слова взагалі немає – це суто поняття країни-агресора. “Пасхальний куліч” – вираз, який використовують у Росії, і в українському контексті він чужорідний, тому краще це слово взагалі забути і не використовувати. Для загального розвитку – це дріжджовий хліб великого розміру, схожий на буханку, який ріжуть на порційні шматки. У нас таке не готують.
Паска – це наше слово, традиційне, її ми несемо до церкви на Великдень і їмо за святковим столом. Це обрядовий Великодній хліб із дріжджового тіста, який печуть в усіх куточках України. Але є одна деталь: в Україні традиційно печуть не одну велику паску на всю родину, а маленькі пасочки – часто кожному члену сімʼї окремо – і одну велику спільну. Тобто у кожного своя, особиста. Це гарна традиція, яка в куліча відсутня.
А от пасха – зовсім інша історія і навіть інший продукт. По-перше, вона робиться з сиру, а не з тіста – тому правильна українська назва “сирна паска”. По-друге, форма у неї не кругла, а усічена піраміда. По-третє, її не печуть у духовці: пасха буває сирою, вареною або заварною. Сира – найпростіша, просто змішати інгредієнти і витримати під пресом у холодильнику. Варені і заварні зберігаються довше – до тижня в холодильнику, і в них можна додавати родзинки.
Що б ви не готували, варто памʼятати про традиції нашого народу, з повагою до них відноситися і мати віру в серці. Тільки тоді це свято має сенс, а випічка стає не просто випічкою, а дійсно важливим елементом свята.