Японія давно привчила світ до того, що навіть найбільш звичні речі там можуть працювати за логікою, яка спочатку ставить у глухий кут. Коли мова заходить про місцевий етикет у вбиральнях, культурний шок зазвичай починається зі вбудованих у туалет функцій, а закінчується моментом, коли людина опиняється віч-на-віч із класичним японським унітазом.
Чому японці сідають на унітаз задом наперед
І тут виникає головне питання: чому вони стоять до нього обличчям? Річ у тім, що традиційна японська сантехніка, яку досі можна зустріти в парках, школах або старих будинках, — це не звичний нам “трон”, а вмонтована в підлогу керамічна чаша. Вона має характерний виступ з одного боку, схожий на каптур або невеликий купол. І саме цей елемент диктує правила.
Історично склалося, що японці сідали обличчям до цього купола. У часи, коли замість сучасної каналізації були прості вигрібні ями, така позиція мала суто прикладне значення. Купол виконував роль захисного щита, щоб бризки не потрапляли на одяг — особливо на довге та складне в одяганні кімоно. Оскільки традиційне вбрання коштувало дорого і чистилося важко, гігієна була питанням не лише комфорту, а й економії.
Крім того, за куполом часто проходив жолоб зливу. Розвертаючись до нього обличчям, людина просто слідувала технічній конструкції системи. Хоча для нас позиція “задом наперед” на звичайному стільчику виглядає дивно, деякі прихильники здорового способу життя вбачають у цьому логіку. Постава, якої вимагає унітаз у підлозі, вважається більш природною для організму.