Гострі види цибулі є найбільш лежкими, та вони відрізняються низькою врожайністю. Солодкі навпаки мають добру врожайність, проте в них лежкість не значна, а от напівгостра знаходиться посередині цих критеріїв.
Отже, підібравши вид цибулі, ви вже наполовину розв’яжете проблему зимового зберігання. Крім того, серед цибулин найкраще зберігаються ті, в яких більш пласка форма та найтемніше забарвлення.
Коли у цибулі почало жовтіти бадилля, значить прийшла пора збирати врожай. Запізнення збирання може спровокувати повторний ріст коріння, що, звісно, не сприятиме лежкості коренеплодів.
Цибулю разом з бадиллям спочатку розвішують у місцях, де немає прямого сонячного світла, а потім, коли бадилля зовсім пожовтіє, їх зв’язують у коси або обрізають, залишивши кінець у 6-10 см.
Вже у вересні-жовтні цибулю розкладають по ящиках з отворами та відправляють у сухе без перепадів температури сховище.
В цілому, для підвищення лежкості потрібно дотримуватися на городі правила сівозміни, тобто на попереднє місце вирощування цибулю можна повертати не раніше ніж через 4-5 років.
Азотні добрива та свіжий або не до кінця перепрілий гній, якими підживлюють рослини, можуть бути причиною зниження лежкості. Також до несприятливих факторів у цьому сенсі відносяться такі хвороби, як несправжня борошниста роса та деякі інші.
А от припинення поливу за 15-20 днів до збирання врожаю, навпаки лежкість підвищить.
Якщо говорити про цибулю-сіянку, то зберігати її потрібно або при температурі від 0 до мінус 1-2 градуси, або при температурі 19 градусів та вище.