Ну, звичайно, перевагу спаржевій квасолі віддають зазвичай ті, хто піклується про своє здоров’я.
За схожість смаків молодих стручків такої квасолі з пагонами спаржі й дали їй таку назву. У їжу краще брати ту квасолю, в якої у стручках боби ще тільки у зародковому стані. Більш пізні теж їстівні, але для їхнього приготування знадобиться більше часу.
Загалом спаржеву квасолю можна досить довго зберігати у холодильнику, а можна її також заморозити й вона від того не втратить своїх властивостей. У кулінарії з неї готують як самостійні страви, так і додаючи її до інших продуктів при приготуванні всіляких гарнірів до м’ясних та рибних страв, а також супів, соусів або яєчні.
Завдяки присутності у спаржевій квасолі аргініну, який здатен знижувати цукор у крові, цей продукт рекомендують для вживання хворим на цукровий діабет, а оскільки вона є непоганим сечогінним засобом, то це помічник у боротьбі з подагрою та сечокам’яною хворобою.
Здавна відомо, що приймаючи по 150 мл свіжого соку з неї, можна полегшити болі від приступів бурситу.
У спаржевій квасолі багато вітамінів та мінералів, а також присутня фолієва кислота, магній та калій, що робить її корисною для профілактики інфарктів. А наявність заліза сприяє поліпшенню стану тих, хто страждає від анемії.
Висаджують спаржеву квасолю у травні, коли земля прогріється до +10-11°. Вегетаційний період триває від 70 до 110 днів. Стосовно сонячного світла культура не примхлива, а от до тепла – так.
Догляд за спаржевою квасолею нічим не відрізняється від звичайного, який здійснюють для більшості городини: полив та внесення добрива, підгортанні та підгодівля.