Ви коли-небудь замислювалися, чому в місті бігає стільки голубів, але їхніх малюків не видно? Насправді маленькі голуб’ята існують, просто вони ховаються у найнесподіваніших місцях!
Виявляється, голуби успадкували від своїх диких родичів, які колись жили на скелястих берегах Середземного моря, звичку гніздитися у схожих на печери місцях. У місті вони пристосувалися і тепер будують свої гнізда під дахами будинків, на горищах та під мостами. Сучасні міста буквально рясніють такими зручними місцями, які нагадують голубам їхні природні домівки.
А чому ж ми не зустрічаємо пташенят на вулицях? Все просто: малюки сидять у своїх гніздах, поки повністю не виростуть і не зміцніють. Цей процес триває від чотирьох до шести тижнів. І це добре, бо маленькі голуб’ята виглядають не надто привабливо – вони народжуються майже голими, вкритими рідким рожевим пушком, а їхні дзьоби здаються занадто великими для крихітних тілець.
Хоч люди часто називають голубів “літаючими щурами”, ці птахи дивують своєю відданістю родині. Вони створюють пари на все життя і разом піклуються про пташенят. Якщо один з батьків раптом загине, інший продовжує самовіддано доглядати за потомством, і зазвичай успішно справляється з цим нелегким завданням.
Коли молоді голуби підростають, їх можна впізнати за кумедним пуховим чубчиком на голові. Вилетівши з гнізда, вони швидко стають незалежними: приєднуються до зграй, вчаться самостійно знаходити їжу і перестають потребувати батьківської опіки. Цікаво спостерігати, як ці птахи прив’язуються до своєї території – навіть якщо голуба перенести в інше місце, він намагатиметься повернутися додому.
І не думайте, що голуби діють лише за інстинктами! Придивіться, як вони клюють хліб – вони не хапають перші-ліпші крихти, а уважно вибирають найсмачніші шматочки. Ці птахи виявилися набагато розумнішими, ніж ми звикли вважати!