Здавалось би тирса така легка, естетична. Чому не можна її додавати до ґрунту? Проте цей матеріал має свої особливості, і їх незнання може нашкодити вашому саду більше, ніж допомогти.
По-перше, свіжа тирса дуже активно поглинає вологу. З одного боку, це ніби добре, адже ґрунт не пересихає. Але є й інша сторона: корені рослин, постійно перебуваючи у вологому середовищі, починають потерпати від нестачі повітря, що призводить до їх загнивання.
Шкідливі мікроорганізми швидко розвиваються в умовах підвищеної вологості, і незабаром замість сильної і здорової городини ви побачите пригнічені й хворі паростки. В таких умовах овочеві культури, зокрема, особливо страждають, адже їхня коренева система не витримує надмірного зволоження.
Ще один нюанс – легкість тирси. Коли вона висихає, навіть легкий вітер може рознести її по всій ділянці. Уявіть собі, як після чергового вітряного дня ваш город виглядає ніби всіяний деревною пилюкою. Частинки тирси потрапляють на доріжки, засмічують квітники та зони, де вона зовсім не потрібна. В результаті ваша територія виглядає недоглянутою, і замість користі ви маєте додаткові з її прибиранням.
Крім того, тирса має властивість підкислювати ґрунт. Це важливо знати, оскільки не всі рослини однаково добре переносять підвищену кислотність. Вона може бути корисною для культур, які люблять кислі ґрунти, наприклад, для ягідних кущів, як-от лохина чи чорниця. Тому, якщо ви плануєте використовувати тирсу як мульчу, варто ретельно підбирати рослини або ж нейтралізувати кислотний ефект, додаючи вапно чи золу.
Ще одна важлива деталь – стружка дерева, на жаль, не є добривом. У процесі розкладання вона навіть навпаки, “витягує” з ґрунту деякі поживні речовини, зокрема азот, що є надзвичайно важливим для росту зеленої маси.