Масниця, Масляна чи Маслєніца? Як буде правильно українською та звідки взялася традиція млинцевого тижня

Україна багата на традиції, і одне з найяскравіших передвесняних свят — Масниця. Воно знаменує перехід від зими до весни та готує до Великого посту. Але чи правильно називати його “Масляною” чи навіть запозичувати російську “Маслєніцу”? І чи дійсно у цей тиждень млинці були головною стравою для наших предків?

Назва “Масниця” походить від слова “масло” — символу родючості та достатку. Це свято, коли вживали жирну їжу: сир, масло, яйця, рибу. Саме вареники з сиром, политі сметаною, були основною стравою, а зовсім не млинці. Їх готували ще за козацьких часів і навіть жартували, що на Масницю й “турки вареники їдять”.

Млинці ж традиційно готували саме росіяни. Інші наші сусіди також мають свої традиційні страви. Наприклад, у Польщі на Масницю готують пончики з повидлом, а хорвати роблять булочки з начинкою. Але чому українці зазвичай теж готують на Масницю млинці, а не вареники? Ця традиція закріпилася у радянські часи.

Тоді влада намагалася “стандартизувати” культури в республіках, тож створювала спільні “традиції”. Звісно ж, основою для них були російські звичаї, яку вважали титульною нацією. Поступово вони витісняли місцеві традиції, про які продовжували дбати хіба що невеликі групи людей переважно старшого віку, а не молодь.

Але якщо ви вважаєте, що українське свято відрізняється лише обрядовими стравами, то зовсім ні. Воно й по суті теж є іншим. Якщо росіяни на “Маслєніцу” завжди вживали багато міцних напоїв, влаштовували бійки та спалювали опудало, то українці влаштовували масові веселощі, співали, проводили ритуали для залучення достатку.

Сьогодні млинці стали популярними через вплив сусідніх культур, але це не погано. Свята еволюціонують, а тому головне — пам’ятати про коріння. Українська Масниця — це своя історія: про вареники, спільні обіди та віру в те, що весна принесе добробут. Тому готуючи млинці, варто також зробити вареники за бабусиним рецептом.