Пральна машина працює в кожному домі ледь не щодня, а у молодих мам по кілька разів на день. Постійно потрібно прати чорне, біле, кольорове, рушники – і все це окремо. Ощадливі господині знають, скільки “тягне” електроенергії машинка, скільки йде засобів для прання, тож користуються одним простим режимом, щоб зробити все швидко і за короткий час. Це режим швидкого прання. Але така ощадливість часто вилазить “боком”.
Проблема в тому, як працюєте саме швидке прання. Щоб вкластися в короткий час, машина збільшує оберти барабана, а час полоскання зменшується. Порошок чи гель не встигає повністю вимитися з тканини, тож його залишки осідають у манжетах і в барабані. З часом це все “добро” стає ідеальним місцем для появи цвілі і смороду. Потім навіть декілька циклів прання цей запах не приберуть.
Та запах – це ще не найгірше. Підвищені оберти при короткому циклі дають дуже сильне навантаження на підшипники і амортизатори. Машина крутиться швидше, а от пауз для охолодження і нормального розподілу навантаження – менше. Випрати білизну раз на тиждень на цьому режимі – не так страшно. Але якщо ви починаєте прати на цьому режимі постійно, то машинка зношується помітно швидше. Ремонт коштуватиме набагато більше, ніж ви зекономили на цей час.
Ну і варто сказати про якість самого прання. Швидкий режим розрахований на речі з невеликими плямами або просто для того, щоб освіжити запах тканини. Якщо в барабан на цьому режимі закинути багато речей, то вони не стануть чистими – це буде марне полоскання.
Щоб ви розуміли все правильно, швидке прання – не шкідливий режим сам по собі. Проблема у частоті. Раз на тиждень для невеликої кількості речей – допустимо. Але якщо це єдиний режим, який використовується, – машина зношується раніше часу.