Більшість людей постійно женуться за чимось новим. Нова машина, новий телефон, дорожчий одяг. Здається, що от куплять — і точно стануть щасливішими. А потім чомусь не стають. З’являється бажання мати щось ще краще, ще дорожче. І так без кінця.
Життя перетворюється на якусь гонитву за щастям десь там, в майбутньому. Купили телефон, а вже через місяць вийшла нова модель, і хочеться її. Зробили ремонт. Наче, й добре. Але ж у сусіда кращий! Поміняли машину, а в колеги вже преміумкласу. Ця нескінченна гонитва виснажує, забирає сили та радість від того, що людина має.
А варто просто озирнутися навколо. У більшості з нас вже є все необхідне для нормального життя. Власний дім і тепла постіль, смачна їжа та зручний одяг. Це все здається дрібницями, так. Але мільйони людей у світі не мають навіть цього. А ми сприймаємо все як належне і біжимо за чимось “кращим”.
Психологи радять спробувати простий прийом. Уявіть, що завтра у вас не стане чогось із того, що ви маєте зараз. Наприклад, улюблене крісло, в якому так зручно відпочивати ввечері. Чи стару, але надійну машину. Відразу стає зрозуміло, наскільки це важливо та потрібно. Тому важливо цінувати те, що ви вже маєте, а не сумувати через те, що відсутнє у вашому житті.
Але що, коли не вистачає не речей, а стосунків? Хочеться їх з тим, хто навіть уваги не звертає. Через це можна сумувати? Зовсім ні. Поки сумуєте за кимось, кого немає у вашому житті, то автоматично закриваєте двері для людини, яка могла б там з’явитися. І навіть якщо мова не про когось конкретного, а просто про бажання близьких стосунків, то кому захочеться будувати їх з людиною, якій некомфортно наодинці з собою?
Цікава робота, смачна їжа, доступ до інформації через інтернет, люди, які є у житті, — все це здається звичайним. А колись про таке можна було тільки мріяти. Та й зараз багато людей живуть без цих можливостей. Просто ми звикли та не помічаємо, наскільки це круто. Тому варто цінувати те, що у вас вже є зараз. І якщо ви робитимете те, то не лише станете щасливішими сьогодні, а й завтра здобудете те, про що так мріяли вчора.