На перший погляд гусенята здаються зовсім безпомічними. І справді, пташенята потребують багато турботи, особливо якщо їх вивели не під гускою, а в інкубаторі. В такому разі на маму-квочку розраховувати не доводиться – усе потрібно контролювати самостійно. Але господині запевняють: дотримуючись простих правил, можна звести ризики до мінімуму й виростити гусенят без зайвих ускладнень.
Одразу після вилуплення гусенят переносять у спеціально облаштоване місце – брудер. Це може бути звичайна коробка з теплою підстилкою, годівницею, поїлкою та лампою для обігріву й освітлення. Для тепла добре підходять інфрачервоні лампи, які зручно підключати через регулятор потужності. Важливо, щоб патрон витримував навантаження, інакше лампа швидко вийде з ладу.
Температура у брудері має бути комфортною: перший тиждень – близько 30 °C, далі поступово знижують до 22 °C. Поведінка пташенят підкаже, чи їм добре. Якщо збиваються в купу – їм холодно, якщо відходять від лампи і розкривають дзьоби – жарко. Важливо, щоб у гусенят була можливість самостійно вибирати зону з потрібною температурою.
Ще одна проблема – переляк. Якщо гусята злякаються, вони можуть зібратися в кут і задавити одне одного. Саме тому радять тримати їх у круглих брудерах без гострих кутів.
Перші кілька днів освітлення має бути цілодобовим. Потім поступово вводять “ніч”, збільшуючи її тривалість на пів години щодня.
Підстилка – окрема тема. Вона завжди повинна бути сухою. Господині часто використовують солому, бажано – перевірену, чисту, без плісняви й вірусів. Сіно менш зручне, бо гусенята його їдять разом з фекаліями. Тирсу краще додавати під солому невеликими порціями, особливо в перший тиждень. Занадто дрібна тирса може потрапити в дихальні шляхи або шлунок.
Аптечні пелюшки – не найкращий варіант. Вони залишаються вологими й холодними, хоча й добре вбирають вологу. Тканина – набагато кращий варіант: старі рушники, простирадла з натуральних матеріалів. Газети та гладкий папір не підходять: пташенята на них ковзають і можуть покалічитись.
Для годування гусенят найзручніше використовувати стартовий комбікорм. Якщо спеціального для гусенят немає, підійде для індичат або курчат-бройлерів, але з деякими нюансами. Гусята потребують більше білка, тому до комбікорму радять додавати варене яйце, сир, а з тижневого віку – розмочені й подрібнені гречку, горох або квасолю.
Комбікорм повинен відповідати віку пташенят. Давати корм “на виріст” категорично не можна – це може спричинити проблеми з травленням і навіть загибель.
З другого-третього дня до раціону вводять зелень: люцерну, конюшину, кульбабу, зелений лук. Важливо, щоб трава була з безпечних місць – там, де не ходять дорослі птахи.
У гусенят розвинений інстинкт щипання. Вони постійно намагаються щось клювати. Якщо під дзьобом нічого немає – можуть почати скубти одне одного. Тому зручно підвішувати вінички із сіна або трави – це не лише корисно, а й займе малюків.
Вологі мішанки також підходять, але вони не повинні бути липкими чи скисати. Комбікорм краще насипати в бункерні годівниці, а вода має бути постійно доступною. Для гусят не підходять ніпельні поїлки – їм потрібно полоскати ніздрі.
Господині, які не можуть постійно бути поруч, радять залишати комбікорм і воду на день, а зранку та ввечері догодовувати чимось білковим. Головне – стежити, щоб корм не скис, і вчасно змінювати воду.