Багато хто звик хрустіти горіхами просто так, вважаючи їх ідеальним природним перекусом. Проте є тонкощі, які дозволяють витягнути з них значно більше користі й зробити споживання легшим та приємнішим.
Горіхи та насіння — це справжні скарбниці жирів, білків, вітамінів і мінералів. Водночас у них присутні природні сполуки, які рослина створює для захисту: фітинова кислота та інгібітори ферментів. Фітинова кислота здатна зв’язувати важливі мінерали — залізо, цинк, магній, кальцій — перетворюючи їх на важкодоступні форми. Інгібітори ферментів, своєю чергою, можуть уповільнювати роботу власних травних ферментів організму, роблячи горіхи важчими для засвоєння. Через це іноді з’являється відчуття тяжкості чи здуття після великої порції.
Замочування ж імітує початок проростання. Вода запускає внутрішні процеси, під час яких ці сполуки частково вимиваються або нейтралізуються. Завдяки цьому мінерали стають доступнішими, білки й жири краще розщеплюються, а самі горіхи набувають м’якшої текстури й чистішого, ніжнішого смаку. Результат — краща засвоюваність поживних речовин і легше сприйняття організмом навіть значної кількості продукту.
Як правильно замочувати
Візьміть потрібну кількість горіхів або насіння й залийте чистою водою у співвідношенні 1:2. Крім того, на кожні 140 г горіхів додайте 1 чайну ложку солі — вона допомагає активувати потрібні процеси й посилює ефект нейтралізації.
Час замочування залежить від виду:
- Волоські горіхи, пекан, кедрові горіхи, фундук, насіння броколі — 8 годин.
- Мигдаль, насіння люцерни — 12 годин.
- Насіння гарбуза — 7 годин.
- Кеш’ю та насіння льону — 6 годин.
- Горіхи макадамі — 4 години.
Важливо! Воду потрібно міняти кожні 8 годин, щоб видаляти речовини, які вийшли в рідину, і не дозволяти продукту набрати зайвого присмаку.
Після замочування горіхи або насіння ретельно промийте під проточною водою. За бажання їх можна злегка підсушити в духовці на мінімальній температурі або просто дати стекти й підсохнути на повітрі.