Розбираючи старі завали у погребі чи гаражі, важко не помітити старі бабусині набори домашнього емальованого посуду. Майже кожна каструля чи миска, якого б кольору вона не була, мала той самий характерний тонкий чорний обідок по верхньому краю. Комусь це здавалося дивним дизайнерським рішенням, хтось бачив у цьому спробу додати виробу бодай якоїсь витонченості, але одиниці знають, для чого цей обідок потрібен насправді.
Навіщо на посуді чорний обідок
У реальності за цією темною смужкою стоїть не естетика, а проста інженерна логіка та особливості виробничого процесу тих часів. Головна причина появи чорного обрамлення — це необхідність захистити посуд від швидкого руйнування в місцях, де емаль тримається найгірше.
Процес покриття металу емаллю в ті роки був доволі специфічним. Скляна маса (емаль) наносилася на залізну основу в кілька шарів, після чого виріб відправляли в піч. Але була одна проблема: на гострих краях та вигинах рідка емаль під дією сили тяжіння та поверхневого натягу неминуче “сповзала”, оголюючи метал або залишаючи надто тонкий шар.
Якщо залишити край без захисту, він іржавів би після першого ж контакту з водою. Краї каструль — це найбільш вразливі місця. Саме ними ми найчастіше стукаємо об раковину чи кришку. Звичайна кольорова емаль у цих місцях миттєво відколювалася б, якби не той самий чорний обідок, який наносили окремо.
Чому обрали саме чорний колір? Чорна смужка, яку ми бачимо — це так званий “ґрунтовий шар”. Це перший шар емалі, який має набагато кращу зчіплюваність із металом, ніж кольорова декоративна глазур.