Кропива знайома кожній людині, навіть зовсім далекій від ботаніки. У дитинстві ми неодноразово випадково обпалювалися рослиною. Хтось бігав крізь її зарості на суперечку, а хтось отримував на горіхи віником з бур’яну.
Пагони та листя кропиви густо вкриті пекучими волосинками, порожніми всередині. При зіткненні зі шкірою вони обламуються, а в результаті – виділяється сік, що викликає хімічний опік. Лише в деяких людей рослина викликає серйозні алергічні реакції на один із компонентів: мурашину, щавлеву чи винну кислоти. У складі кропиви також є гістамін, ацетилхолін та серотонін. Ці речовини при контакті зі шкірою викликають почервоніння.
Дачники сприймають рослину як бур’ян, боротися з яким досить складно. У багаторічної кропиви розгалужена коренева система, що розповзається горизонтально у верхньому шарі землі. Це не такий складний для винищення бур’ян, як пирій, берізка або снити, але повністю перевести кропиву досить складно.
У зелені кропиви високий вміст білка – 4%, у перекладі на мову рослин це означає, що культура багата на азот. У листі рослини більше азоту, ніж в інших бур’янах: кульбабі, сниті, суріпиці. За вмістом азоту вона поступається лише культурам сімейства бобових: конюшині, люцерні та іншим.
Високий вміст азоту, а також цілий список макро- та мікроелементів робить кропиву цінним добривом. Її застосовують як у вигляді збродженого настою: під корінь і по листку, так і у вигляді мульчі, а також додають у компост, закладають у лунки. Соковита зелень у землі швидко перепріває, забезпечує їжею ґрунтову мікрофлору, що веде до покращення родючості.
Зброджене добриво з кропиви корисне для зелених та капусти, ці культури вимагають багато азоту. Таке підживлення особливо гарне для салату та іншої зелені, яку не хочеться “напихати” хімією. На відміну від настоїв коров’яку або курячого посліду, які можуть містити яйця гельмінтів та патогенну мікрофлору, добриво з кропиви є абсолютно безпечним для рослин і людей. Його можна використовувати під зелені та овочі, які використовуються в їжу без термічної обробки.