Для того, щоб земля була здоровою та ніжною, немов пух, сидерати потрібно сіяти правильно та регулярно. Втім, варто пам’ятати, що не всі вони підходять для оздоровлення ґрунту. Після того, як овочі прибрані, можна братись до посіву сидератів на своїй ділянці. Зробивши так, ми полегшуємо собі роботу двічі: не даємо розгулятися бур’янам і заважаємо шкідникам пристосуватися до зимівлі.
Як правильно садити сидерати
Сидерати – відмінний інструмент для підвищення родючості ґрунту, але їх не можна використовувати абияк. Перша і найпоширеніша помилка – використання ярих сидератів як озимих культур. Більшість сидератів належить до ярих (прибираються в сезон посіву). Ви можете вирощувати озиме жито, віку та ріпак як озимі сидерати. Часто можна зустріти озиму пшеницю та гірчицю, але ці культури не витримують нашої зими, тому для такого посіву точно не годяться.
Наступна помилка полягає в тому, що неправильний вибір сидерата приваблює шкідника. Під культурні рослини не можна вибирати сидерати з тієї самої родини. Але річ не тільки в цьому. Деякі сидерати приваблюють на ділянку шкідника культури, під яку покращується ґрунт.
Наприклад, всі злакові сидерати приваблюють дротяника, який просто обожнює жити в їхньому корінні. Тобто сіяти зернові сидерати на грядках, призначених під весняний посів коренеплодів – не варто. Вихід – сіяти зернові сидерати в суміші з бобовими, яких дротяник не переносить. Підійде, наприклад, поєднання озимих жита та вики. Класика захисту картоплі від дротяника – висадження її разом із квасолею.
Крім того, не варто припускатися такої помилки, як висаджування сидератів у невідповідних умовах. Так, наприклад, усі бобові – відмінні сидерати, що дають багато зеленої маси та збагачують землю азотом. Але у них є мінус – більшість із них є теплолюбними. Тобто для висадки ранньою весною та восени вони не годяться. Їхній час – літо.