Спробуємо розібратися зараз, чи варто займатися цим.
Здавалося б, що речовини, розкидані по снігу, разом з талими водами швидше потраплять до кореневої системи рослин і від того можна очікувати хорошого ефекту. Але на думку експертів, це не зовсім так.
Річ у тім, що добривами, розкиданими по снігу прискорюється процес його танення, а, значить, проводити таке підживлення можна тільки ранньою весною. Але навіть тоді, при наявності на ділянці глибоких кучугур, немає сенсу робити це через те, що всі добрива будуть просто змитими.
Крім того, треба розуміти, що далеко не всі речовини можна вносити таким чином. Так, азотні добрива на відкритому повітрі досить швидко випаровуються. Їх зазвичай вносять у землю, тому сенсу розкидати їх по снігу точно немає.
Так само й фосфорні та калійні підживи. Вони погано розчиняються у воді, тому будуть елементарно змитими, розплавивши сніговий покров.
Не варто навіть казати про речовини, у складі яких є хлориди, бо їх взагалі не рекомендовано вносити навесні. Через те, що нітроамофоска, селітра та інші комплексні добрива при низьких температурах не ефективні, то й вони не придатні до весняного внесення по снігу. Торф, компост, золу та гній взагалі вносять тільки у при стовбурові кола.
Таким чином, проаналізувавши, можна зробити висновок, що сенсу у таких діях не багато. Отже, як кажуть: “Не наївся, не налижешся”. Не треба марно витрачати ні добрива, ні час, а краще або встигати робити підживлення восени, або дочекатися теплої погоди весною.