Перець був невідомий для широких мас українських селян аж до ХІХ століття. Звісно, тогочасні наші науковці знали про існування такої культури, адже до Європи її завезли після експедицій іспанців до Америки. Зараз навіть не звично уявити, що колись на нашому столі не було цієї хрумкої городини.
Вирощування овоча не є складним завданням, проте, він потребує багато турботи та уваги. Аби врожай був дійсно щедрим, потрібно дотримувати просто схеми догляду, яка базується на 4-х нескладних кроках.
Перше, що слід врахувати при вирощуванні перців – це полив. Вони дуже люблять вологу, адже натягують її у плоди, але надмірне зволоження може призвести до гниття коріння. Найкраще забезпечити рівномірний полив, підтримуючи ґрунт в помірно вологому стані. Вносити рідину потрібно або вранці, до сходу сонця, або ввечері, як воно сіло за обрій, щоб уникнути випаровування води під впливом променів.
Другою важливою дією є укриття рослин на ніч, коли температура падає. Перці не люблять холоду, тому в разі похолодань або нічних заморозків варто забезпечити їм додатковий захист. Це може бути агроволокно або навіть проста плівка, яку використовують для будування теплиць. Накриваючи нею, слід обов’язково зробити отвори, аби городина могла дихати.
Третя дія – це підгодування. Правильне підживлення має ключове значення для врожайності перців. Найкраще використовувати органічні добрива, такі як компост або перегній, а також мінеральні комплекси, що містять основні елементи – азот, фосфор та калій. У період, коли плоди починають наливатися, використовуємо лише добрива на основі двох останніх компонентів.
Четверта, не менш важлива дія – пасинкування та видалення жовтого листя. Пасинкування — це видалення бічних пагонів, які забирають у рослини енергію, необхідну для формування плодів. Це дозволяє спрямувати всі сили рослини на вирощування великих та соковитих перців. Жовте листя, яке втрачає хлорофіл та стає непотрібним, також варто видаляти. Саме там люблять осідати шкідники та грибок.