Тож, вважається, що довге заварювання чаю призводить до окислення речовин, що містяться в ньому. Вітаміни С і амінокислоти під впливом цього процесу втрачають свої властивості, що негативно впливає на якість чаю. Зникає його прозорість, аромат, знижуються смакові якості та поживна цінність. Окрім цього, під впливом навколишнього середовища у чаї збільшується кількість мікроорганізмів, грибків та бактерій.
Чай, який постояв добу, японці вважають гіршим за укус змії, а китайці порівнюють з отрутою. Більш детальний аналіз властивостей чаю, що довго чи багаторазово заварювався, показує, що він не набуває корисних властивостей, а навпаки, втрачає їх. Постоявши добу, чай втрачає всі вітаміни й стає чудовим середовищем для розвитку грибків і бактерій.
Першим показником того, що чай вже не варто пити, є поява тонкої оксидної плівки на його поверхні. Ця плівка утворюється внаслідок окислення органічних речовин киснем. Після потрапляння в організм нерозчинна плівка обволікає слизову оболонку шлунка і кишечника, перешкоджаючи поглинанню поживних речовин і подразнюючи шлунково-кишковий тракт.
Під плівкою, через активність бактерій, починаються процеси бродіння та гниття, що призводить до утворення токсичних речовин, які всмоктуються слизовою оболонкою і можуть сприяти розвитку виразкових процесів.
Проте не варто засмучуватися. Якщо чай постояв добу, але не зіпсувався, його можна використовувати як зовнішній засіб із лікувальною метою. Вчорашній чай є чудовим помічником при запаленнях у порожнині рота, болях у мові, кровоточивих яснах, гнійниках та поверхневих ушкодженнях шкіри.