Поширена народна заборона про те, що не можна передавати гроші через поріг, дійшла до нас від далеких предків. А бабусі й досі суворо дотримуються цього правила та навчають молодших. І хоч сучасній людині такі перестороги можуть здатися дивними, за ними прихована дуже цікава історія.
Колись у давнину поріг вважався не просто частиною будинку. Він був кордоном між своїм простором, де завжди було безпечно та спокійно, та мінливим зовнішнім світом. Тобто своєрідною священною межею. Наші предки вірили, що саме під порогом мешкають духи-охоронці оселі, які захищають дім та його мешканців від усього лихого. Тому й ставилися люди до порога з особливою пошаною.
Передача грошей через поріг сприймалася як образа цих охоронців. Вважалося, що такі дії можуть розгнівати духів, і тоді вони перестануть захищати добробут родини. А ще люди вірили, що разом із грошима, переданими через поріг, з дому може піти й удача, фінансова стабільність та благополуччя.
До речі, в старі часи через поріг взагалі намагалися нічого не передавати – ні речі, ні їжу, ні тим паче гроші. Навіть вітатися через поріг вважалося поганою прикметою. Господарі завжди запрошували гостя зайти до хати або виходили до нього самі. Це було ознакою поваги та доброго ставлення.
Сьогодні мало хто вірить у духів під порогом. Але традиція не передавати через нього гроші все одно живе. Можливо тому, що в цьому є щось більше за просте повір’я. Адже гроші – це завжди про повагу, довіру та добрі стосунки між людьми. Неважливо, чи їх позичають, чи віддають, але завжди ввічливіше зайти за поріг, а потім розвернутися та піти по своїх справах, якщо це єдина причина візиту.