Та кухарі й досвідчені господині запевняють: саме так ми й зіпсовуємо смак. Правильна технологія приготування зовсім інша, й результат справді відчутний.
Проблема в тому, що різкий контакт із киплячою водою робить тісто грубішим і дубовим. Клейковина стискається, краї розлазяться, начинка може вийти назовні, а смак стає водянистим. Саме тому іноді пельмені розварюються або склеюються одне з одним ще до того, як встигнуть зваритися. Крім того, різке кипіння збиває бульйон всередині пельменя, і він просто втрачає частину своєї соковитості.
То як правильно? Пельмені слід опускати не в бурхливий окріп, а в гарячу воду, що лише починає закипати, коли на дні дрібні бульбашки, але поверхня ще спокійна. Потім довести до кипіння вже разом із пельменями та варити на середньому вогні, а не на максимальному. Так тісто прогрівається рівномірно, не рветься, начинка залишається соковитою, а смак насиченим. Це правило особливо важливе для домашніх пельменів із тонким тістом — вони ніжніші і потребують делікатного підходу.
Окрема хитрість, додати до води ложку олії та трішки солі, а вже наприкінці, коли пельмені майже готові, влити півсклянки холодної води. Це допоможе їм дозріти й стане гарантією ніжної текстури. А якщо хочете ресторанний ефект — після варіння швидко обсмажте пельмені на сухій сковороді або з краплею масла, щоб отримати легку золотисту скоринку.
Маленький секрет, а різниця, колосальна, пробуйте хоча б раз, і ви зрозумієте, чому в ресторанах пельмені завжди виходять такими соковитими та ніжними, і чому варити їх по-старому більше не захочеться, смак — той самий, дитячий, але набагато кращий.