Цибулини, які ви купуєте, можуть мати механічні пошкодження, але це не є ознакою захворювання. Хвороби зазвичай супроводжуються червоним, синім або зеленим нальотом, тоді як механічні пошкодження виникають у процесі збору та транспортування. Вони ніяк не вплинуть на процес розмноження, тому не варто на них зважати.
Якщо ви придбали здорову цибулину з гарним тургором та ниркою у стані спокою, її можна зберігати у пакеті з субстратом у холодильнику до моменту висадки. Однак, якщо на цибулині вже з’явилися паростки, зберігати її буде складніше, адже у вологому та прохолодному середовищі вона може почати пліснявіти.
Перед розмноженням потрібно оглянути цибулину й видалити нежиттєздатні або зламані корінці. Решта коріння повинна залишитися на місці.
Цибулину можна поділити, обережно відокремивши частину лусочок. Без шкоди для подальшого цвітіння можна зняти приблизно третину зовнішніх лусочок. Для цього потрібно знайти крайні лусочки, які легко відокремлюються, і акуратно їх відламати, підвівши під них палець. Важливо саме відламувати, а не відрізати, адже у такому разі утворюється правильний рівний злам, що значно покращує процес розмноження.
Відірвані лусочки слід знезаразити у розчині марганцівки. Для цього їх опускають у слабкий розчин на 20 хвилин. Менший час обробки не дасть бажаного ефекту. Після цього лусочки потрібно просушити, промокнувши серветкою.
Далі їх слід помістити у вологий вермікуліт, який є найкращим середовищем для пророщування. Вермікуліт повинен бути достатньо вологим, але не мокрим – він має трохи прилипати до пальців. Лусочки кладуть у пакет із вермікулітом, запечатують або зав’язують та залишають у теплому місці, наприклад, у коробці на шафі, де їх ніхто не переверне й не потривожить.
Через два тижні пакет відкривають і провітрюють. На зрізах лусочок має з’явитися білий наліт, схожий на манку – це зародки майбутніх цибулин. Згодом вони збільшуватимуться. Коли цибулинки стануть більшими, їх можна висадити у ґрунт.
Для цього беруть контейнер із якісним ґрунтом, роблять у ньому невелику канавку, заповнюють її тонким шаром вологого вермікуліту та акуратно розміщують у ній пророщені лусочки. Важливо не заглиблювати їх, а лише трохи присипати вермікулітом на 2-3 мм.
Контейнер накривають поліетиленовим пакетом і ставлять під лампу або на тепле підвіконня. Важливо, щоб було достатньо тепла та світла, адже звичайне холодне підвіконня може сповільнити ріст. Щоб забезпечити тепло знизу, можна використовувати пінопластові піддони.
Якщо провести цю процедуру зараз, то до моменту висадки у відкритий ґрунт (приблизно на початку червня) у вас буде якісний посадковий матеріал. Кожна нова цибулинка матиме великий листок довжиною приблизно 10 см. Через рік-два з однієї такої цибулини утвориться велике гніздо лілій.
Материнська лусочка поступово всихає, а молоді цибулинки розвиваються самостійно. Це абсолютно нормальний процес, тому не варто хвилюватися або обрізати її.