Лобода містить в собі цілий комплекс поживних речовин, які живлять картоплю. В її стеблах і листі міститься багато калію, азоту, кальцію та мікроелементів, що роблять клубні щільнішими, смачнішими та стійкішими до хвороб. Найголовніше – правильно використати цей бурʼян, щоб отримати максимум користі.
Збирати лободу слід до того, як вона почне цвісти. У цей період вона ще не витрачає сили на насіння, а значить, містить найбільшу концентрацію корисних речовин. Подрібнену зелень можна розкладати між рядами картоплі шаром 5-7 см і трохи присипати землею. Це допоможе зберегти вологу, а сама лобода поступово перегниватиме, виділяючи поживні речовини в ґрунт.
Щоб отримати максимум користі, не забувайте про регулярний полив. Волога прискорює розкладання рослини, завдяки чому коріння картоплі отримує додаткове тепло і підживлення. Уже через два тижні можна буде помітити, що бадилля стало густішим, темно-зеленим, а при підгортанні відкриваються перші молоді клубні.
Для ще більшого ефекту можна закопувати лободу в лунки під час посадки картоплі. Поклавши трохи подрібненої зелені, слід присипати її тонким шаром землі, а потім вже класти бульбу. Таке органічне добриво насичує ґрунт корисними речовинами та відлякує дротяників – одних з головних ворогів картоплі.
Метод особливо добре працює на бідних ґрунтах, де картопля зазвичай виростає дрібною. Завдяки природному живленню лободи клубні стають приблизно на третину більшими, а їхня шкірка товстішою, що значно подовжує термін зберігання.
У посушливі періоди можна сміливо класти до 10 см подрібнених бурʼянів, але якщо літо дощове, краще обмежитися 3-4 см. Після збору врожаю залишки лободи разом із землею варто перекопати. До весни вони перегниють і перетворяться на родючий гумус, який стане чудовим природним добривом.