При цьому конструкцію можна вдосконалити, зробивши її зручнішою та довговічнішою.
Основні недоліки стандартних парників та їх усунення
Перш за все, варто звернути увагу на каркас. Саморобні дуги з металевої арматури можуть мати нерівну форму та значну вагу, що ускладнює встановлення. Щоб уникнути цього, доцільно використовувати готові металеві трубки з ПВХ-покриттям. Вони легші, рівні та зручні у роботі.
Ще один важливий аспект – висота парника. Навесні розсаді потрібно укриття, яке захищає від яскравого сонця, перепадів температури та можливих заморозків. У надто високих конструкціях тепло розсіюється, що ускладнює створення сприятливого мікроклімату. Оптимальна висота парника – близько 85 см. Для зручності дуги можна кріпити не безпосередньо в ґрунт, а на вставлені по краях грядки опори з арматури.
Закриття торців також відіграє важливу роль. Вільно натягнутий матеріал може коливатися на вітрі, що призводить до його пошкодження. Крім того, фіксація цеглою чи плиткою не завжди ефективна. Щоб зробити конструкцію надійнішою, варто використовувати блискавки, які дозволяють щільно закривати торці.
Покрокове виготовлення парника
Для парника довжиною 5 метрів знадобиться шість дуг, розташованих на відстані 1 метра одна від одної. Укривний матеріал доцільно вибирати щільністю не менше 60 г/м², оскільки тонший спанбонд швидко зношується та погано захищає від холоду.
Якщо спанбонд потрібної ширини знайти складно, можна використовувати широкий рулон (наприклад, 4,2 м) і розрізати його навпіл, отримавши відрізи завширшки 2,1 м. Довжина матеріалу має бути трохи більшою за довжину парника – близько 7 метрів – з урахуванням торців та кріплення.
Спочатку матеріал складається навпіл для рівномірної розмітки отворів під дуги. Оптимальний запас тканини для кожного отвору – 5 см. Після цього тканину складають у місцях розмітки та прошивають на машинці, створюючи фіксатори для дуг.
Для торців знадобляться блискавки довжиною 90 см. Їх можна вибирати різних типів, наприклад, тракторні або спіральні. Форма торцевих шторок визначається за допомогою лекала, яке вирізається з паперу або шпалер. Шторки прикріплюються до каркаса, після чого обрізається зайва тканина, формуються виточки та вшивається блискавка.
Залишки матеріалу можна використовувати для виготовлення захисних чохлів для розсади або укриття для зимівлі рослин.