Деякі сорти, за заявами виробників, можуть квітнути навіть у спеку, але це потребує перевірки, адже такі випадки є радше винятком.
Саме тому віолу зазвичай вирощують або навесні, або восени. У багатьох країнах вона більш популярна восени, ніж навесні, оскільки в цей час петунія вже відцвітає, і її чудово замінює віола, яка продовжує квітнути не лише до перших заморозків, а й після них.
Одна з головних причин невдач при вирощуванні віоли – це неправильний ґрунт. Вона добре розвивається лише на субстраті з кислотністю 5,5–5,8, у якому містяться не тільки азот, фосфор і калій, а й важливі мікроелементи: магній, залізо, бор, кальцій. Невідповідна кислотність або брак мікроелементів негативно позначається на розвитку рослини та її зовнішньому вигляді.
Підготувати ґрунт самостійно досить складно, тому фахівці рекомендують використовувати готові субстрати, звертаючи увагу на їхній склад. Крім того, для отримання дружніх сходів важливо дотримуватися температурного режиму: на етапі проростання вона не повинна перевищувати +20°C, оскільки при вищій температурі схожість різко знижується.
Щойно з’являються сім’ядолі, температуру слід знизити до +16…+18°C. Якщо вона буде вищою, сіянці почнуть витягуватися, і сформувати гарний кущик вже не вдасться. Забезпечити такі умови влітку непросто, проте, оскільки віола не потребує світла для проростання, її можна поставити в затінене місце, наприклад, на підлогу, де прохолодніше. Якщо в приміщенні дуже спекотно, можна тимчасово охолодити сіянці, розмістивши біля них пляшки із замороженою водою.
Молоді рослини швидко розвивають потужну кореневу систему, і вже через 12–28 днів після посіву починають формувати квіткові бруньки. У цей період важливо уникати будь-яких стресів та забезпечити достатній простір для розвитку кореневої системи.
Щоб віола формувала пишні кущики, її не можна висівати надто густо. Якщо петунію можна сіяти з відстанню між насінинами у 0,5 см, то для віоли цей показник має бути не меншим за 3 см. Оптимально висівати насіння рядками з відстанню між ними 5 см. Виробники насіння рекомендують використовувати касети не більше ніж на 128 комірок, хоча допускається варіант із 288.
Касетний метод справді спрощує вирощування, але вимагає постійного контролю, оскільки в обмеженому об’ємі ґрунт швидко пересихає, що може призвести до загибелі сходів. Якщо вибір зроблено на користь вирощування у ящиках, варто використовувати ємності заввишки 7–10 см, щоб забезпечити достатній об’єм ґрунту для розвитку коренів. При цьому контейнер слід заповнювати субстратом до самого верху, щоб сходи отримували більше світла та краще провітрювалися.