Проте з досвідом приходить розуміння, що класичні червоні помідори залишаються найуніверсальнішими та найсмачнішими.
Темні сорти — чорні, сині та фіолетові — виглядають дуже ефектно. Їх варто вирощувати для свіжого споживання, адже у стравах вони не завжди розкривають свій смак. Томати без характерної кислинки здаються прісними, а у консервації чи гарячих стравах не створюють звичного помідорного аромату.
Зелені помідори привертають увагу своєю незвичністю, проте їхній смак мало відрізняється від звичайних червоних. У салатах такі томати виглядають дивно, а при дозріванні важко визначити, коли плід стає стиглим. Вирощування зелених помідорів більше приносить естетичне задоволення, ніж гастрономічне.
Жовті та білі помідори додають різноманіття у салати, проте їхній смак залишається нейтральним. Вони мають слабкий аромат і не надають стравам характерної томатної кислинки. Використовувати такі томати краще у свіжому вигляді для створення яскравих літніх салатів.
Томати біколори й триколори відрізняються своєю красою, але у смаку часто поступаються червоним сортам. Найкращі представники серед них мають приємний помідорний смак з легкою кислинкою, проте не завжди можуть здивувати насиченістю аромату.
Рожеві помідори вважаються солодшими, але насправді різниця з червоними мінімальна. Натомість червоні томати пропонують найширший асортимент — від дрібних чері до великих м’ясистих плодів. Вони підходять для приготування будь-яких страв, консервації, кетчупів та соусів. Червоні помідори легко дозарюються вдома, зберігаючи свій смак, чого не можна сказати про кольорові сорти.
Вибір залишається за кожним городником, проте червоні помідори завжди залишаються найпрактичнішими, найсмачнішими та найуніверсальнішими.