Хтось боїться його, наче чорт ладану, хтось кидає на грядку як попало, а дехто впевнений, що достатньо тільки гною — і всі проблеми вирішено. Але істина, як завжди, десь між курником і корівником. Отже, час розкопати правду.
“Будь-який гній — добре”. Міф 1
Насправді далеко не кожен гній — благословення. Садівники з досвідом не раз помічали: занадто “свіжа” органіка не підживлює, а спалює ніжні корінці рослин. Суть у тому, що при розкладанні сирого гною виділяється велика кількість аміаку, який не стільки годує, скільки шкодить. Крім того, сирий гній може містити насіння бур’янів, паразитів і патогени. Саме тому роблять компостування. Тобто потрібно дати гною “визріти” хоча б 6–12 місяців.
“Коров’ячий — найкращий”. Міф 2
Так, коров’ячий гній — справді класика. Він помірно поживний, довго розкладається і м’яко впливає на ґрунт. Ідеально підходить для картоплі, капусти, помідорів. Але є й інші, не менш цікаві варіанти. Наприклад кінський гній — гарячий, швидко розкладається, багатий на азот. Особливо корисний у холодних регіонах, бо прогріває ґрунт. А курячий послід? Та це ж — суперконцентрат. Азоту в ньому більше, ніж у всіх інших видах. Але використовувати треба вкрай обережно і тільки у вигляді розчину.
Зверніть увагу й на овечий і кролячий гній. Вони є найсухішими та найлегшими в зберіганні. Можуть використовуватись навіть без компостування у малій кількості.
“Навесні удобрювати краще за все”. Міф 3
Тут все залежить від культури й типу добрива. Свіжий або напівперепрілий гній краще вносити восени, щоб за зиму він частково розклався, земля його “переварила”. Навесні ж розкидайте тільки добре перепрілий або компост, і то — за 2–3 тижні до посадки, аби ґрунт встиг відпочити. Курячий послід, взагалі, краще використовувати в розчині влітку, як підживлення культур, які вже ростуть.