Ягідний сезон вже не за горами. Не встигнете й очима блимнути, як з подивом подумаєте: “Ще вчора бруньки сором’язливо тулилися до гілок, а сьогодні кущ уже всипаний смарагдовими намистинами”. Але справжнє диво, коли їхні плоди не просто кисло-терпкі, а справді солодкі.
У чому ж секрет такого смаку? Виявляється, у добриві.
Калій
Серед безлічі макроелементів саме калій відповідає за накопичення цукрів у плодах. Порічки й аґрус особливо чутливі до калійного голоду, тому без підживлення — ані солодощів, ані врожайності.
Найкраще застосовувати калійні добрива у період формування зав’язей і наливання ягід. Для органічного садівництва підійде сульфат калію. Калію хлориду краще уникати, бо хлор шкодить корінню чутливих культур. Застосувати сульфат калію треба так: 1 столову ложку розчиніть у 10 літрах води. Після того поливайте під корінь: під молоді кущі лийте по 3–4 літри на кожен, а під дорослі — 5–7. Підживлення потрібно повторити через 2 тижні. Найкраще — у вечірній час, після дощу або поливу.
Зола
Деревна зола — то не просто залишок багаття. Це еліксир для ґрунту, що збагачує калієм, кальцієм, магнієм, бором та фосфором. А ще додає у плоди ту саму солодкість, що так тішить їдоків.
Ось як приготувати зольний настій. Для цього необхідно взяти 1 літрову банку просіяної деревної золи (не з ДСП і не з фарбованого дерева!), а тоді висипати у відро з 10 літрами теплої води. Настоювати треба добу, періодично помішуючи. Надалі молодим кущам вливайте по 2 літри під корінь, дорослим — аж по 5 літрів. Можна робити так 2 рази за сезон: перед цвітінням і після зав’язі.
І ще одне. Зола не лише підсолоджує, а ще й захищає рослини: знезаражує ґрунт, зменшує кислотність, відганяє шкідників. А якщо золу після настою залишити — не виливати! — її можна розсипати навколо куща, замульчувати й додати в компост. Як бачите, ніщо не пропадає. Навпаки, все працює на майбутній урожай.