Причина такого вибору дачників проста – редиска погано переносить пересадку. Його тонке стебло і ніжна коренева система не люблять зайвого втручання. Після пересадки рослина часто йде в стрілку або формує дрібний, деформований корінь. Саме тому посів одразу в землю дає рівні, соковиті плоди з хрусткою серединкою.
Для редиски найкраще підходить суглинний ґрунт. У піщаному вона теж росте, але потребує частішого поливу, адже такий тип ґрунту швидше втрачає вологу. Щоб рослинам вистачало всього необхідного, варто заздалегідь підготувати місце для посіву. Високі грядки понад 20 см добре прогріваються весняним сонцем, а ще на них менше застоюється волога.
Якщо підготувати їх з осені, навесні достатньо просто розпушити ґрунт на 5 см і щедро полити перед посівом. Земля має бути мʼякою, без грудок, щоб коренеплід міг рівномірно розвиватися.
Посів варто робити на ділянці, де в першій половині дня добре світить сонце. У червні, коли сонце стає надто активним, навпаки – грядку бажано частково притіняти, інакше редиска швидко піде в стрілку. Також важливо захищати рослини від вітру. Пориви можуть пересушити верхній шар ґрунту, а редиска цього не любить.
Не менш значуща й сівозміна. Редиску не можна сіяти після культур тієї ж родини. Це всі види капусти, ріпа, крес-салат і гірчиця. В ідеалі перерва між ними має становити не менше трьох років. Добре вирощувати редиску після картоплі, огірків, кабачків, гороху, томатів. Із сусідів варто віддати перевагу часнику, цибулі, моркві, шпинату та бобовим.
Редиска не терпить поспіху, але й не потребує зайвої мороки. Її природний цикл короткий, тому все, що їй потрібно – правильне місце, волога земля й трохи турботи. А от вирощування через розсаду – це витрачений час і ризик зіпсувати все на старті. Посіяти в ґрунт – набагато простіше і, головне, ефективніше.