Одна з найпоширеніших помилок – безконтрольне внесення азотних добрив. Весною вони дійсно можуть бути корисними, але тільки в помірній кількості. Надлишок азоту підвищує кислотність ґрунту, і малина починає слабшати. А восени від азотного підживлення краще взагалі відмовитись. Воно стимулює активне утворення нових пагонів, які просто не встигнуть визріти до морозів.
Ще один невдалий варіант – калійні добрива, що містять хлор. Малина дуже чутлива до хлору, і при такому підживленні кущі починають вʼянути. Листя стає млявим, а пагони ніби висихають зсередини. Тож якщо хочеться додати калію – треба шукати варіанти без вмісту хлору.
Не менш поширена помилка – одночасне внесення мінеральних і органічних добрив. Здається, що більше поживних речовин, тим краще, але для малини це не працює. Їй потрібен час, аби “переварити” одну підживку, тому інтервал між різними видами добрив повинен бути не менше 10-15 днів. Інакше ягід буде мало, вони стануть дрібними, несмачними, а частина завʼязі може й зовсім осипатися.
Перевіреними варіантами весняного підживлення вважається настій коровʼяку або кінського гною. Приблизно третину відра заповнюють гноєм, доливають теплою водою до краю, накривають кришкою та залишають у теплому місці на тиждень. Обовʼязково щодня потрібно перемішувати. Через сім днів рідина готова до використання – розводити її треба у пропорції 1:10 і поливати малину по вологому ґрунту, приблизно по відру на квадратний метр.
Також добре працює перегній. Головне – щоб він був достатньо витриманим, хоча б рік. Його просто розсипають між кущами й злегка перемішують із землею. Але важливо памʼятати, що свіжий гній категорично не підходить. Він не тільки виділяє багато тепла, обпалюючи коріння, а й приваблює шкідників, які мешкають у землі.