Від того, яке місце для петрушки на ділянці ви оберете, залежить, якою вона виросте – соковитою, ароматною, насиченою, чи навпаки – блідою, кволою й несмачною. Це одна з тих культур, яка любить “золоту середину”. Садити її просто на відкритому сонці – не найкраща ідея. Під палючими променями ґрунт пересихає, перегрівається, і зелень виростає суха.
Садівники радять садити цю зелень у затінених місцях, де на неї не буде цілий день світити палюче сонце. Наприклад, чудово підійде місце, яке опівдні трохи затінюють кущі, дерева або стіна. Але й надто затемнені ділянки їй теж не підходять – у глухій тіні вона буде тягнутися, стане рідкою й слабенькою.
Не менш важливим є й ґрунт. Петрушка не переносить глинистих, важких ділянок, де застоюється вода. У такому середовищі її коріння починає гнити, зелень жовтіє, а смак втрачається. Щоб уникнути цих проблем, петрушку часто висівають на підвищених грядках, куди легко додати пісок, компост або тирсу – це робить ґрунт пухким і легким, саме таким, як вона любить.
Ще один важливий момент – надлишок поживних речовин. Якщо грядку перед цим рясно підживили гноєм або щедро посипали мінеральними добривами, то краще не сіяти туди петрушку. Ця рослина скромна у своїх потребах, їй потрібен мінімум. Найоптимальніший варіант – це компост. Його внесення зробить ґрунт і поживним, і легким, і водночас не перенасиченим.
Важливо також враховувати, які культури росли на обраній грядці до петрушки. Сіяти її після кропу, моркви або кмину – погана ідея. У всіх цих рослин є спільні шкідники, які легко переходять з однієї культури на іншу. Щоб не ризикувати, краще дати петрушці нову ділянку – наприклад, ту, де раніше росли помідори, огірки, перець, салат або полуниця. Бажаємо успіхів у вирощуванні!