Багато хто стикається з тим, що пеларгонія з часом втрачає декоративність: її стебла дерев’яніють, рослина витягується, а цвітіння слабшає. У таких випадках дачники радять не боятися радикального обрізання — іноді навіть “на пень”, як це робиться зі старими кущами смородини.
Якщо стебло повністю оголене, а верхівка — маленька й слабка, очікувати гарного цвітіння в поточному сезоні не варто.
Вибираючи новий горщик для пеларгонії, важливо пам’ятати, що вона не полюбляє надто вільний простір для коріння. Горщик повинен бути трохи більшим за попередній, щоб попередній можна було вставити в новий із невеликим зазором. Це — основне правило при перевалці пеларгонії.
Грунтосуміш готують завчасно. Для пеларгонії підходить субстрат із нейтральною кислотністю, близько pH 6. Зазвичай до його складу входять пісок, торф, дернова земля і трохи компосту або перегною. Усе це ретельно перемішується та зволожується. При бажанні можна додати столову ложку комплексного добрива з повним набором мікроелементів на відро ґрунту.
Перед посадкою важливо не забувати про дренаж. Якщо використовується кашпо без дренажних отворів, на дно обов’язково насипається шар дренажу. Грунт у горщику ущільнюється, надлишки землі прибираються, а саму рослину встановлюють на тому ж рівні, на якому вона росла раніше.
Після пересадки проводиться помірний полив звичайною водою. Головне — не заливати, а лише зволожити ґрунт, щоб дати поштовх до утворення нових коренів. Таке омолодження пеларгонії допомагає зберегти її декоративність і стимулює рясне цвітіння.
Городники також радять спробувати ще один цікавий прийом — щеплення пеларгонії. Якщо рослина переростає, а асортимент у продажу невеликий, щеплення дозволяє поєднати різні сорти в одному горщику. Наприклад, на одну рослину можна прищепити пагони з різними кольорами квіток.
Можна щепити крупноквіткову пеларгонію на зональну або плющелисту — на ту саму зональну. У результаті можна отримати дуже незвичайний, декоративний кущ із кількома видами квітів. Для цього вибирають дві здорові втечі як підщепу, видаляють зайве листя, щоб нічого не заважало, і роблять клиновидні надрізи гострим ножем. У такий розріз вставляється держак іншого сорту, попередньо обрізаний під відповідний кут.