Горох, як з’ясувалось, потужне природне добриво, яке збагачує ґрунт життєво важливим азотом. Як і всі бобові, він вступає у взаємодію з бактеріями-азотфіксаторами, які живуть на його корінні. Саме ці мікроорганізми перетворюють атмосферний азот на доступну для рослин форму. Як бачите, без хімії, без додаткових витрат.
Ефект не на день, а на сезон
На відміну від швидкодійних мінеральних добрив, дія гороху розтягнута в часі. Частина рослинних решток поступово розкладається в ґрунті, підтримуючи активність ґрунтової мікрофлори. Це створює середовище, в якому поживні речовини не вимиваються після першого дощу, а зберігаються довше, працюючи протягом усього сезону.
Крім того, така органічна підгодівля не викликає опіків у молодих корінців, як це трапляється з надмірними дозами мінералів. Саме тому цей метод підживлення є безпечним навіть для найніжніших сходів.
Мікроклімат у лунці
Ще один важливий аспект — здатність гороху зберігати вологу. Коренева система цієї культури досить густа, а після проростання вона діє як натуральна “губка”, яка утримує воду в лунці. Для огірків, особливо в період активного росту, стабільний рівень вологості — ключовий фактор. А ще зелена маса гороху, яку залишають після його відмирання, слугує природною мульчею, захищаючи ґрунт від пересихання й утворення твердої кірки. Такий ґрунт “дихає”, і коріння огірків розвивається без перешкод.
Як і коли поєднувати
Найпростіший спосіб — висівати кілька горошин прямо в лунку з огірком, або поряд, на відстані 5–10 см. Бажано робити це водночас, аби обидві культури проростали одночасно й не заважали одна одній.
Як тільки огірки починають плентатись, горох поступово втрачає свою силу, віддаючи все накопичене у ґрунт. На цьому етапі його можна або залишити як мульчу, або обережно видалити, не порушуючи коріння основної культури.