Найчастіше гниль з’являється на кінчиках плодів, коли сезон починається з дощів, а далі настає різка посуха.
У теплицях, за пониженої вологості й високих температур, гниль проявляється як бліді плями в області квітколожа. З часом ця ділянка темніє, втягується всередину, і пляма може охопити значну частину помідора. Уражені плоди не підходять для вживання — їх слід одразу прибирати.
Особливо схильні до цього захворювання овальні та сливоподібні сорти. Основна причина — нестача кальцію в плодах. Рослина транспортує кальцій із коренів угору стеблом, спершу до листя, і лише потім — до плодів. Якщо вологи недостатньо, кальцій просто не доходить до помідорів, і виникає гниль.
Городники радять не допускати пересихання ґрунту. Помідорам важливо отримувати глибокий полив хоча б раз на тиждень. Якщо цього не зробити вчасно, шкоди уникнути вже не вдасться.
Щоб врятувати врожай, багато хто вдається до препаратів із кальцієм. Найшвидший результат дає кальцієва селітра, але вона містить азот, який уже не потрібен на цьому етапі росту томатів. Надлишок азоту стимулює ріст зеленої маси на шкоду плодам. Тож кальцієву селітру доцільно застосовувати лише у випадках, коли рослини виглядають ослабленими або коли дефіцит кальцію виявлено ще до формування зав’язі.
Альтернатива — народні засоби. Для швидкого ефекту городники використовують крейду, доломітове борошно або вапно, які перетворюють у водорозчинну форму за допомогою оцту. У півлітрову банку додають столову ложку крейди, поступово заливають оцтом. Після завершення реакції утворюється ацетат кальцію, який розводять у 10–12 літрах води. Цим розчином обробляють помідори по листку й під корінь.
Також можна використовувати деревну золу. Але, щоб кальцій із неї засвоювався швидше, її також рекомендується попередньо змішати з оцтом. Проте варто пам’ятати: калій, який міститься в золі, може заважати засвоєнню кальцію. Щоб уникнути дисбалансу, в ґрунті має дотримуватись співвідношення — на кожен кілограм калію потрібно щонайменше 700 грамів кальцію в доступній формі.
Не варто застосовувати харчову соду — вона містить багато натрію, який шкодить ґрунту. Також не рекомендується хлористий кальцій: для ефективності його потрібно забагато, до того ж пасльонові культури не люблять хлор.