Ледь з глузду не з’їхала, коли побачила, яку кума селеру виростила: без мотики й зітхання, а з 3 секретиками

3 дії — мінімум зусиль, максимум користі. Селера не вимоглива, просто вона любить увагу до деталей. А ледачий дачник — це не той, хто нічого не робить, а той, хто знає, чого саме не робити. І коли.

Мабуть, ви теж помічали, що дача — місце, де одні працюють до сьомого поту, а інші збирають урожай іще в капцях. Різниця між ними — у знаннях.

Особливо, коли мова йде про селеру. Якщо дати їй те, що вона любить, — виросте така, що можна буде показувати на виставках і різати, як яблуко. І головне — жодної зайвої мороки. А ці три прості дії, про які ми залюбки розповімо, зроблять навіть із вашого клаптика землі гордість сезону.

Нижнє листя — під ніж, але не в смітник

Починати варто з того, щоб звільнити рослину від зайвого — а саме нижнього листя. Воно лише забирає силу і затіняє коренеплід. Видаляти його потрібно акуратно, не вириваючи, а зламуючи або зрізаючи, щоб не пошкодити точку росту. Залишати зелень на грядці не варто: у ній — справжнє джерело смаку. Листя можна висушити в тіні, подрібнити та використовувати як ароматну приправу до супів, соусів або запашного домашнього бульйону.

Оголити “маківку” й дати корінню дихати

Щоб селера не тільки тягнулась у височінь, а й набирала масу під землею, варто трохи оголити верхню частину коренеплоду. Робиться це, коли рослина вже сформувала хорошу розетку. Землю обережно відгортають від центру, відкриваючи частину головки. А далі секатором або гострими ножицями підрізають тоненькі корінці, що ростуть на поверхні.

Секрети вирощування селери

Калій

Зрозуміло, що без підживлення селера просто не покаже свого потенціалу. Особливо їй потрібен калій — елемент, що відповідає за щільність, соковитість і стійкість до хвороб. Оптимально раз на два-три тижні вносити калійні добрива (сульфат калію або зольний настій), причому краще в рідкому вигляді, аби дія була швидкою. Підживлення варто проводити після поливу або дощу, щоб не обпекти коріння.

Популярне

Подібні новини